Історії в тилу: Таня Шушунова

Здавалося б, що вчителі — це професія, яка асоціюється виключно з мирною справою. Але що може зробити вчитель у ситуації, коли до його дому чи школи прилітають бомби? Харків’янка Тетяна Шушунова, вчителька з десятирічним досвідом викладання української мови та літератури за першу добу війни змушена була змінити не лише місце проживання, а й роботу.

“24 лютого о п‘ятій ранку прокинулася від вибухів”, - згадує Тетяна. Думаючи, що це провокації, вона звично вранці зібралась на роботу, де її чекав відкритий урок, то ж взяла сумку і рушила до метро. “Повернутися додому вже не змогла. Снаряди прилетіли в мій під‘їзд, у школу і університет, де я вчилася.”

Харків перетворився на прифронтове місто, а люди в ньому шукали безпечні місця, необхідні ліки чи їжу і застосування своїх силнавіть у таких умовах. “Швидко прийшло розуміння, що люди знаходяться в скрутному становищі. Я долучилася до двох місцевих волонтерських організацій і ще й до платформи “Робота в тилу”. Таня шукала і розміщувала оголошення на сайті, знаходила необхідних спеціалістів, яким п ропонувала долучитися до проєкту, вела переписку в коментарях.

Зізнається, що за цей час їй вдалось зібрати чимало корисних контактів, зокрема, психологів, які готові безкоштовно надавати консультації, лікарів, вчителів.

“Хочу продовжувати цим займатися, бо допомога іншим - це ресурс, який цінний для всіх, - я знаю, що від тебе щось залежить, що можеш бути корисною країні. Щоправда, знаходитися в зоні бойових дій дуже страшно і немає можливості бути ефективною настільки, наскільки хотілося б. Проте люди, вдячні за звичайні речі: продукти чи памперси.” Подібні ініціативи, стверджує Тетяна, важливі і для бійців, які боронять і визволяють Україну і, тим паче, для волонтерів, які працюють не опускаючи рук...